Л. С. БАРНА, C. В. ПИДА, Н. М. ДРОБИК, В. З. КУРАНТ, І. П. ГРИГОРЮК, Н. В. ГЕРЦ, О. Б. МАЦЮК, Р. Л. ЯВОРІВCЬКИЙ
8 лютого 2018 року виповнюється 80 років від дня народження і 57 років виробничої, науково-дослідної, навчально-педагогічної і громадської діяльності відомого українського вченого-ботаніка, морфолога, дендролога, цитоембріолога рослин, академіка Академії наук Вищої школи України, доктора біологічних наук, заслуженого діяча науки і техніки України, відмінника освіти України, відмінника охорони природи України, почесного члена Українського ботанічного товариства, доктора біологічних наук, професора кафедри ботаніки та зоології, головного редактора наукового фахового видання України «Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія», професора кафедри ботаніки та зоології Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка Миколи Миколайовича Барни. Основні напрямки наукових досліджень М. М. Барни — ботаніка, репродуктивна біологія, ембріологія, цитоембріологія рослин, магнітобіологія, цитологія, гістологія, декоративна дендрологія, екологія рослин, фітосозологія, педагогіка вищої школи, історія освіти і науки. Наукові і педагогічні досягнення професора М. М. Барни — понад 370 наукових праць, з них — 5 монографій, 2 бібліографії, 2 словники, з них — один з грифом МО України, 3 науково-популярні видання, 15 навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів України, з них — 7 з грифом МОН України, 9 навчальних посібників для вчителів біології, 20 навчальних посібників для учнів загальноосвітніх шкіл, ПТУ, гімназій, ліцеїв і коледжів, з них — 11 з грифом МОН України, 5 методичних рекомендацій для студентів, з них — 2 з грифом МО України, 5 авторських свідоцтв на винаходи, з них — двом присвоєно прізвище Барна, понад 90 наукових статей у наукових журналах та інших наукових виданнях, 200 матеріалів і тез доповідей на міжнародних конгресах, конференціях, всесоюзних і всеукраїнських наукових конференціях, з’їздах наукових товариств, нарадах, семінарах, збірниках науково популярних статей. Під керівництвом М. М. Барни підготовлено і захищено 7 кандидатських дисертацій, виступав офіційним опонентом на засіданнях спеціалізованих вчених радах із захисту докторських і кандидатських дисертацій, був членом спеціалізованих вчених рад Д 26.211.01 Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України (2003—2012 рр.) та Д 26. 211.01 Національного лісотехнічного університету України (2008—2014 рр.). М. М. Барна — голова Тернопільського відділення Українського ботанічного товариства (від 2002 р. понині). М. М. Барна спільно із доцентом В. О. Шиманською розробив проект і заклав дендрарій Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (1971—1977 рр.), заснував гербарій кафедри ботаніки (1977 р.), заснував науковий фаховий журнал «Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія» (1997 р.), які включено у 6 наукометричних баз даних, у т. ч. — Іndex Copernicus, Голицький біостаціонар університету (1998 р.), організував і провів понад 15 наукових і науково-практичних конференцій, з’їздів наукових товариств тощо.
Ключові слова: ботаніка, педагогіка, наукові роботи, дисертації, наукові записки, дендрарій, гербарій, спеціалізовані вчені ради, дендрологія, цитоембріологія
М. М. БАРНА, Л. С. БАРНА
О. Я. ЛУКАШІВ
У статті проаналізовано і узагальнено сучасні відомості щодо можливостей та перспектив використання біологічно активних речовин для профілактики і компенсації проявів порушеного метаболізму при цукровому діабеті. Висвітлено переваги використання біологічно активних речовин з водоростей при комплексному введенні з хіміотерапевтичними препаратами для лікування даного захворювання. Вивчено можливості використання мікроводоростей для отримання селенхромвмісних органічних сполук, здатних компенсувати прояви порушеного метаболізму при цукровому діабеті та його ускладненнях, а також задовольнити потреби людського організму в біологічно активних речовинах.
Ключові слова: біологічно активні речовини, цукровий діабет, інсулінорезистентність, глюкоза, селен, хром, водорості
М. М. БАРНА, Л. С. БАРНА
На сучасному етапі розвитку ботанічної науки вивчення історії рослинного світу, з’яcування шляхів еволюції рослинних форм і родинних зв’язків між окремими групами рослинних організмів неможливе без наук синтезуючого характеру, зокрема без аналізу та співставлення даних різних методів дослідження. Результати різних методів дослідження необхідні для вирішення такої важливої проблеми сучасної ботаніки, як створення філогенетичної системи рослинного світу і, в першу чергу, системи Квіткових рослин. У зв’язку з цим зростає інтерес учених до філогенетичної систематики [1; 2; 3]. Суттєве значення для вирішення питань систематики і філогенії разом з морфологічним, анатомічним, біохімічним, цитологічним, палеоботанічним, географічним, на думку більшості ембріологів, має порівняльно-ембріологічний метод, який дозволяє встановити найтиповіші риси тотожності та відмінності в процесі формування ембріональних структур [13; 14; 15; 16; 17; 18; 19; 20; 24; 25; 26; 27; 28; 29; 31; 36; 37; 38; 39; 41; 52; 53; 54; 55; 56]. Дійсно, ембріологія рослин, як самостійна галузь ботаніки, надає філогенетичній систематиці велику кількість фактичних даних про закономірності розвитку ембріональних структур, які відображають початкові етапи онтогенезу. Ембріологічні дослідження великої кількості видів різних родин Квіткових рослин дозволили з’ясувати як специфічні ембріологічні ознаки в окремих порядках, родинах, родах, так і спільність ембріологічних ознак, характерних для великого відділу рослинного світу — Квіткових рослин (особливості розвитку і будови чоловічого і жіночого гаметофітів, подвійне запліднення тощо). Результати цих досліджень показали важливість ембріологічних ознак Квіткових рослин для з’ясування систематичних взаємовідносин і родинних зв’язків не лише між порядками і родинами, але і між родами і видами в межах окремих родин.
Ключові слова: родина, Salicaceae, Flacourtiaceae, Tamaricaceae, філогенія, еволюція, ембріологія, філогенетична система, цитоембріологічні ознаки, Квіткові рослини
П. Г. ЛИХАЦЬКИЙ
Встановлено, що ураження щурів різних вікових груп протягом 30 днів тютюновим димом призводить до порушення дисбалансу в системі про-та протизапальних цитокінів, який ще більше поглиблюється при отруєнні токсикованих щурів натрію нітритом. Найбільш виражені зміни в активності запальних процесів відмічені через 72 год після поступлення натрію нітриту в організм токсикованих тютюновим димом статевонезрілих щурів. Одночасно з розвитком запальних процесів відбуваються порушення в системі енергозабезпечення, що проявляється пригніченням активностей мітохондріальних ензимів у печінці та легенях щурів усіх вікових груп після інтоксикації. Відмічається пригнічення активностей сукцинатдегідрогенази та цитохромоксидази, які найбільш виражені у статевонезрілих щурів. Застосування мілдронату призвело до нормалізації виявлених порушень у функціонуванні біоенергетичного ланцюга та зменшило прояви запальних процесів у організмі, що підтверджує його антигіпоксантні властивості та дозволяє рекомендувати для використання за патологій, які супроводжуються виникненням гіпоксичних станів.
Ключові слова: тютюновий дим, натрію нітрит, мілдронат, запальні процеси, процеси енергозабезпечення, цитокіни
Н. Г. КОПЧАК, О. С. ПОКОТИЛО
В статті подано результати дослідження метаболічного профілю сироватки крові 4-х місячних самок і самців білих щурів з експериментальним аліментарним ожирінням (ЕАО) при внутрішньошлунковому введенні їм біологічно активного йоду у складі «Йодіс-концентрату» та неорганічного йоду у складі «Йодомарину». Встановлено, що у самок і самців білих щурів з ЕАО активність АЛТ і АСТ, вміст альбуміну, глюкози, триацилгліцеролів, холестеролу, загального білка, активність лужної фосфатази збільшується, зменшується вміст фосфору та не змінюється вміст кальцію і магнію. Внутрішньошлункове введення «Йодіс-концентрату» самкам і самцям білих щурів з ЕАО призводило до достовірного зниження активності АСТ, АЛТ та лужної фосфатази, вмісту холестеролу в сироватці їх крові, порівняно із тваринами з ЕАО. Внутрішньошлункове введення «Йодомарину» самкам і самцям білих щурів також призводило до зниження активності АСТ, АЛТ та лужної фосфатази, вмісту глюкози, триацилгліцеролів в сироватці їх крові, проте ці дані були не достовірні у самок.
Ключові слова: білі щури, стать, ожиріння, кров, Йод, Йодіс, Йодомарин
О. О. АЛІФЕР
Артеріальна гіпертензія (АГ) — одна з найбільш значущих проблем охорони здоров’я в усьому світі, що пов’язана з виникненням таких ускладнень, як інсульт, інфаркт міокарда, серцева та ниркова недостатність, які зумовлюють високу інвалідизацію людей та значні економічні витрати. Мета дослідження – оцінити зміни показників якості життя у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та встановити їх динаміку під впливом комбінованої антигіпертензивної терапії. Досліджено 126 хворих з верифікованим діагнозом первинної АГ, що були поділені на 3 групи залежно від ступеня захворювання та контрольну групу, яку склали 43 особи. Пацієнти 1,2,3 груп приймали упродовж 6 місяців комбінацію препаратів Периндоприл+Амлодипін, у контрольній групі було призначено моно компонентну терапію у вигляді препарата Амлодипіна. Порівняльну оцінку параметрів якості життя проводили за допомогою опитувальника SF-36. Після 6 місячної терапії в групах пацієнтів, які отримували лікування у вигляді фіксованої комбінації Периндоприл+Аторвастатин, на відміну від контрольної, спостерігалася позитивна динаміка зміни ЯЖ по всіх шкалах опитувальника SF-36, а статистично значущі відхилення спостерігались по шкалах ФФ, ІБ, ПЗ, Ж, ОЗ.
Ключові слова: артеріальна гіпертензія, артеріальний тиск, антигіпертензивна терапія, якість життя, опитувальник SF-36
Ю. М. ПЕТРУШКЕВИЧ
Досліджено мінливість морфологічних параметрів листкової пластинки Betula pendula Roth. в різних насадженнях за впливом урботехногенного середовища м. Кривого Рогу. Найчутливішим до впливу антропогенного чинника є показник №3: відстань між основами першої та другої жилки другого порядку (0,123), найменш - асиметрія довжини жилки листка другого порядку (0,022). Виявлено рівень флуктуючої асиметрії та інтегральний показник стабільності розвитку B. pendula на різних ділянках м. Кривого Рогу. Мінімальне значення коефіцієнту асиметрії (0,017) зафіксовано в насадженнях B. pendula Криворізького ботанічного саду НАН України, максимальне (0,101) – біля металургійного комбінату «АрселорМіттал Кривий Ріг». Показано, що зігнутість верхівки листка є чутливим показником рівня антропогенного впливу і техногенного забруднення на рослини.
Ключові слова: Betula pendula, флуктуюча асиметрія, інтегральний показник стабільності розвитку, зігнутість верхівки листка
Ю. В. КОЛОМІЄЦЬ, І. П. ГРИГОРЮК, Л. М. БУЦЕНКО
Доведено доцільність застосування СК як природного індуктора стійкості рослин томатів до збудників бактеріальних хвороб. Показано, що обробка СК підсилювала антиоксидантну активність фенолів в листках рослин томатів за дії фітотоксичних сполук збудників.
Ключові слова: антиоксидантна активність, сорти томатів, бактеріальний стрес
Г. М. ГОЛІНЕЙ, Н. М. ПЕТРИК
Стаття присвячена аналізу залежності рівня біоакумуляції від ступеня накопичення есенціальних металів у водних екосистемах. Значну увагу приділено з'ясуванню причин високого вмісту Fe та Zn як і в м'язах так і в печінці амфібій, особливостей біоакумуляції цих металів, а також аналіз їх впливу в високих концентраціях на організм земноводних. Розглянуто кількісні характеристики біоакумуляції у вигляді коефіцієнта біологічного накопичення. Відзначено, що при певних внутрішньоклітинних концентраціях шкідливий вплив на гідробіонтів проявляють життєво важливі метали-мікроелементи, до яких відноситься група есенціальних металів, надмірна акумуляція яких в клітинах водної біоти призводить до порушень метаболічних процесів.
Ключові слова: біоакумуляція, амфібії, есенціальні метали, коефіцієнт біологічного накопичення, гідротоп
О. І. УВАЄВА
Досліджено багаторічну динаміку кількісних показників Viviparus viviparus і V. contectus протягом 2009−2016 рр. З’ясовано, що сучасна трансформація умов навколишнього середовища Українського Полісся негативно позначається на кількісному розвитку калюжниць, оскільки виявлено тенденцію до зниження їх чисельності і біомаси протягом останніх років. Загалом зареєстровано значне зниження щільності поселення калюжниць порівняно із значеннями, які відмічались дослідниками для цієї групи молюсків у ХХ ст. Ймовірно, такі демекологічні зсуви Viviparidae пов’язані із незадовільним екологічним станом річкових систем Полісся у зв’язку із антропогенним тиском.
Ключові слова: Viviparidae, Полісся, чисельність, біомаса, динаміка
Є. В. СОКОЛОВ
Проведена інвентаризація ландшафтно-господарської структури і аналіз еколого-господарського балансу природно-територіальних комплексів водозбірної площі Тилігульського лиману. Дана оцінка порушення гідрологічного режиму та перетворення природно-територіальних комплексів водозбірної площі Тилігульського лиману. Розглянуті гідроекологічні особливості лиману і антропогенного впливу на інтенсивність первинно-продукційних процесів його екосистеми. Здіснений просторовий розподіл антропогенної трансформації природних умов на основі гідролого-морфологічного зонування водозбірної площі для прийняття менеджмент-рішень.
Ключові слова: Тилігульський лиман, водозбірна площа, антропогенний вплив, еколого-господарський баланс
О. В. КРАВЦОВА
Вивчено вплив різних за природою антропогенних чинників на фітопланктон ставів міських агломерацій. З’ясовано, що у водоймах за дії точкового джерела забруднення спостерігається спрощення структури фітопланктону, переважання олігодомінантних угруповань, зниження інформаційного різноманіття, зростання індексів сапробності. У ставах, в яких забрудення є розсіяним, середня біомаса фітопланктону була нижчою, а видове та інформаційне різноманіття – вищим.
Ключові слова: стави, міські агломерації, видове різноманіття, чисельність, біомаса, домінуючий комплекс, індекси Шеннона та сапробності
М. В. ВЕСЕЛЬСЬКИЙ, П. Б. ХОЄЦЬКИЙ
Дослідження іхтіофауни архіпелагу Аргентинські острови проведені протягом квітня 2015 – березня 2016 рр. Підтверджено в акваторії архіпелагу існування семи видів риб (Notothenia coriiceps, Trematomus bernacchi, Chaenocephalus aceratus, Parachaenichthys charcoti, Trematomus newnesi, Harpagifer antarcticus, Notothenia rossii). Домінантом у відловах була Notothenia coriiceps, а субдомінантами – Trematomus bernacchi і Chaenocephalus aceratus. Найбільше видове різноманіття зареєстровано у травні, а найбільше риб (понад 50%) в уловах зареєстровано протягом липня-серпня. Проаналізовані видоспецифічні ознаки 99 риб п’яти видів: Notothenia coriiceps, Trematomus bernacchi, Chaenocephalus aceratus, Parachaenichthys charcoti, Trematomus newnesi. Раціон живлення риб (Notothenia coriiceps, Trematomus bernacchi) становлять членистоногі, риби, молюски, кільчасті черви, трапляються – водорості. У різних видів риб наповнення травного тракту характеризувалися різними балами. У більшості Notothenia coriiceps наповнення було незначним (ІІ бал), у 50% Trematomus bernacchi у травній системі кормів не виявлено. У 96,9% зловлених Notothenia coriiceps гонади, у залежності від статті та періоду року, були на ІІ і ІІІ стадії зрілості, Chaenocephalus aceratus – на ІІІ-V, у Trematomus bernacchi – ІІ-V стадії.
Ключові слова: іхтіофауна, Аргентинські острови, Notothenia coriiceps, Trematomus bernacchi, меристичні ознаки, живлення
І. Л. ТОЛОЧИК, В. О. ВОЛОДИМИРЕЦЬ
Наведено результати вивчення видового складу вищих водних і прибережно-водних рослин р. Стир у межах Рівненської області. На обстежених ділянках річки встановлено зростання 125 видів із 75 родів та 38 родин, із яких 8 видів є адвентивними рослинами. У структурі життєвих форм переважають гемікриптофіти, водні гемікриптофіти та гідрофіти, а також багаторічні трав’янисті рослини. В екологічній структурі найчисельніше представлені тріхогігрофіти, евохтофіти, улігінозофіти, охтогідрофіти та гідроохтофіти. За ступенем натуралізації види адвентивних рослин представлені агріоепекофітами та агріофітами.
Ключові слова: макрофіти, раритетні види, адвентивні рослини, екологічна структура, ступінь натуралізації, річка Стир, Рівненська область
В. О. СКАКУН
Установлено положення роду Buddleja L. в сучасних системах вищих рослин. З’ясовано правильність написання родової назви. Показано розподіл видів роду Buddleja L. на групи за континентами (Азійські, Африканські, види Нового Світу) та на секції і серії. Азійські види роду Buddleja L., входять до секцій Neemda поділяються на три серії: Alternifoliae, Curvifloae, Rectiflorae. Африканські види розподілені на 3 секції: Neemda, Nicodemia, Chilianthus. Види Південної та Північної Америки, розподілені на 2 секції: Neemda, Buddleja та на 12 серій: Thyrsoides, Oblongae, Stachoides, Globosae, Anchoenses, Glomeratae, Brachiatae, Lanatae, Scordiodes, Buddleja, Verticillatae, Cordatae. Вказані особливості філогенетичних зв`язків роду Buddleja L. в порядку Lamiales, якими займалися чимало вчених. Buddleja була названа Ліннеєм (Linnaeus, 1737) на честь преподобного містера Адама Буддле (Mr. Adam Buddle)(1660-1715), англійського ботаніка, вікарія Фармбріджа, графство Ессекс. Де Жюссьє (De Jussieu, 1789) був першим, хто помістив цей рід у Scrophulariaceae (як «Scrophulariae»). Бентама (Bentham,1835) зазвичай зазначають як автора триби Buddlejae Scrophulariaceae (як «Scrophulariae»), хоча Бартлінг (Bartling, 1830) уже опублікував Buddlejae як підгрупу непозначеного рангу в Scrophulariaceae (як «Scrophulariae»). До 1857 Бентам (Bentham) змінив думку і відніс членів триба Buddlejae до триби Euloganieae із Loganiaceae через загальну подібність Logania та Buddleja. Цю систематичну позицію пізніше розробляли Бентам та Хукер (Bentham & Hooker, 1876), додавши субтрибу Buddleieae до Loganiaceae. Золередер (Solereder, 1895) у Die Natürlichen Pflanzenfamilien, підняв субтрибу до статусу підсімейства у родині Loganiaceae. Вільгельм (Wilhelm, 1910) дав йому ранг сімейства поряд з Loganiaceae у Contortae. Ленхаутс (Leenhouts, 1963), а пізніше Леувенберг (Leeuwenberg, 1979) та Леувенберг і Ленхаутс (Leeuwenberg & Leenhouts, у другому виданні Die Natürlichen Pflanzenfamilien, 1980) розглядали Buddleja та інші види, що належать до цієї біологічної сім’ї як трибу Loganiaceae. Хатчінсон (Hutchinson, 1973) та Торн (Thorne, 1983) помістили Buddlejaceae ближче до Loganiaceae у Longaniales та Gentianales, відповідно. У цей час, Вагеніц (Wagenitz, 1959) запропонував, щоб група Buddleja була віднесена до Scrophulariaceae, що базувалося на анатомії, трихомах, ембріології, а також паразитах і шкідниках, яких вона приваблює. Мельхіор (Melchior, 1964) визнає сімейство Buddlejaceae, яке він розмістив у Tubiflorae поряд з Scrophulariaceae. Кронквіст (Cronquist, 1981), Тахтаджян (Takhtajan, 1980, 1986), Дальгрен (Dahlgren, 1983, 1989), а пізніше Торн (Thorne, 1992) зійшлись на думці щодо такого розміщення, хоча коли вони конкретизували компоненти сімейства, вони не мали абсолютної згоди. З 2006 року рід належить до родини Scrophulariaceae. Проте, за системою A.L. Takhtajan рід Buddleja L. належить до родини Buddlejaceae (Wilhelm, 1910).
Ключові слова: Buddleja L., систематичне положення, філогенетичні системи, Species Plantarum, флора
Л. Я. КОЗИРА
В результаті багаторічних фенологічних спостережень за D. austriacum L., червонокнижним та реліктовим видом природного заповідника "Медобори", наведено відомості про особливості його фенології. Під час щорічних досліджень фіксувалися фенофази: початок вегетації, початок, масове, кінець цвітіння, початок і кінець плодоношення, кінець вегетації. Встановлено найраніші та найпізніші дати проходження всіх фенофаз. Були встановлені середні багаторічні дати настання фенофаз. Середня дата початку вегетації – 6 квітня, кінця вегетації – 7 жовтня. Початок цвітіння в середньому настає 8 травня, масове – 17 травня , кінець – 30 травня. Різниця між середніми фенодатами початку і масового цвітіння складає 9 днів, а середньо багаторічний цикл цвітіння тривав 22 дні. Тривалість цвітіння в різні роки коливається в межах 15-34 днів. Також встановлено середні терміни плодоношення виду: початку – 27 травня., та кінця – 3 липня. Період плодоношення за роки спостережень становив 25-54 дні, а вегетації в цілому – 140-250 днів. Відмічено, що сезонна тривалість фенофаз D. austriacum L. залежить від погодних умов, особливо, наявності вологи у грунті та відповідного рівня температурного режиму і тому є не однаковою в різні роки спостережень.
Ключові слова: Dracocephalum austriacum L., календарні терміни, фенофаза, природний заповідник "Медобори"
М. М. БАРНА
У статті розкрито питання щодо створення, функціонування та перспектив діяльності науково-дослідної лабораторії цитоембріології кафедри ботаніки та зоології. Значна увага приділена значенню науково-дослідної лабораторії цитоембріології в навчанні та підготовці бакалаврів, спеціалістів та магістрантів, а також роль лабораторії у виконанні курсових, дипломних і магістерських робіт. Особлива увага акцентована на значенні лабораторії цитоембріології в організації науково-дослідної роботи студентів, магістрантів і аспірантів. Відмічається, що за період функціонування лабораторії цитоембріології в ній виконано і успішно захищено одну докторську та сім кандидатських дисертацій. Нині в лабораторії успішно досліджуються різні аспекти репродуктивної біології видів родин Salicaceae Mirb., Aceraceae Lindl., Fagaceae Dumort та Juglandaceae A. Rsch. ех Kunth, зокрема: дослідження морфогенезу та органогенезу репродуктивних структур, біології цвітіння видів та гібридів названих родин, мегаспорогенез та мегагаметогенез, етапи ембріогенезу та ендоспермогенез, дослідження бар’єрів міжвидової несумісності видів і пошук можливих шляхів їх подолання, прогнозування гетерозису у деревних полікарпічних видів і підбір батьківських пар за міжвидової гібридизації видів родів Populus L. і Saliх L. На 2015—2020 рр. в науково-дослідній лабораторії цитоембріології зосереджена робота над виконанням колективної теми «Рослинні угруповання Західного Поділля: морфолого-систематичні, дендрологічні, цитоембріологічні, фізіолого-біохімічні, генетичні, фітопатологічні, екологічні та історичні аспекти», № державної реєстрації 0116U002131. Керівник теми — доктор сільськогосподарських наук, завідувач кафедри ботаніки та зоології, професор С В. Пида, співробітники науково-дослідної лабораторії цитоембріології: доктор біологічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, професор кафедри М. М. Барна, кандидат біологічних наук, викладач кафедри Н. В. Герц, кандидат біологічних наук, асистент кафедри О. Б. Мацюк, старший лаборант кафедри М. Я. Кравець та інші викладачі та навчально-допоміжний персонал кафедри ботаніки та зоології. Окрім того, упродовж багатьох років в науково-дослідній лабораторії цитоембріології зосереджена робота над випусками щорічних чотирьох номерів наукового фахового видання «Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія», які з 2015 року включені у наукометричну базу даних Іndex Copernicus, головним редактором якого є: доктор біологічних наук, професор М. М. Барна. Багато уваги в лабораторії цитоембріології приділяється підготовці та написанню монографій, підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій. Наукові розробки з репродуктивної біології видів родини Salicaceae Mirb. захищені авторськими свідоцтвами на винаходи.
Ключові слова: науково-дослідна лабораторія, цитоембріологія, морфогенез генеративних органів, органогенез репродуктивних структур, етапи ембріогенезу, біологія цвітіння, репродуктивна біологія, гібридизація, бар’єри міжвидової несумісності, гетерозис