С. М. РОМАНЧУК
Досліджено вплив рентгенівських променів в дозах 0.5, 1, 2, 4, 6, 8, 10 та 12 Гр на активність β-глюкозидази в проростках Arabidopsis thaliana. Показано, що рентгенівське випромінювання змінює активність β-глюкозидази. Виявлено розбіжності в показниках β-глюкозидазної активності при різних дозах рентгенівських променів. Розглянуто показники активності β-глюкозидази, як молекулярний маркер на дію іонізуючої радіації.
Ключові слова: рентгенівське опромінення, Arabidopsis thaliana, активність β-глюкозидази
О. В. ПЕТРЕНКО, В. В. АЛЕКСЕЄНКО
Швидка етіологічна діагностика гострих кишкових інфекцій (ГКІ) залишається серйозною проблемою в системі охорони здоров’я. Для підвищення ефективності лабораторної діагностики вібріозів людини та визначення етіологічного агента проведені молекулярно-генетичні дослідження методом полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР). Використання видоспецифічних праймерів під гени холерних вібріонів, які розкривають їх патогенний потенціал та видову приналежність, дало можливість за короткий термін часу розшифрувати їх біологічні властивості. Порівняння генома штамів V. cholerae O1/nonО1 за основними генами патогенності показало їх спорідненість та визначило відмінність у видовій складовій вібріонів. Застосування ПЛР методу у лабораторній практиці забезпечує швидку та надійну ідентифікацію холерного вібріона і насамперед у визначенні його вірулентності.
Ключові слова: V. cholerae О1/nonО1, гени патогенності, вірулентність, ПЛР-діагностика
А. І. ГЕРЦ, Н. В. ГЕРЦ
В роботі описано методфото- та відеореєстрації відбиття світлового випромінювання поверхнею листка, який в комплексі з методом реєстраціїіндукції флуоресценції хлорофілу,може використовуватись для виявлення рослин, що перебувають в умовах стресу.
Ключові слова: вегетаційний індекс, NDVI, відбиття світла, спектри відбиття листків, флуоресценція хлорофілу, індукція флуоресценції хлорофілу
Л. М. БУЦЕНКО, Л. А. ПАСІЧНИК, В. П. ПАТИКА
Визначено активні продуценти тирозинази: P. agglomerans 9630а, Б80 і 7245. Встановлено, що всі штами P. agglomerans, які синтезують тирозиназу, є вірулентними. Авірулентні штами P. agglomerans тирозиназну активність не проявляють. Виявлено продуценти тирозинфенолліази (ТФЛ): Р. agglomerans 9630а, 7245, 123а, 9668. ТФЛ-активність проявляється лише при додаванні до поживного середовища вітаміну В6. Використання ТФЛ-активних штамів P. agglomerans 123а та 9668, що не мають тирозиназної активності, дозволяє вирішити питання усунення дифенольної активності і додавання стабілізуючих агентів до синтетичної реакційної суміші при отриманні L-Дофа.
Ключові слова: Pantoea agglomerans, тирозиназа, тирозинфенолліаза, L-Дофа, хвороба Паркінсона, протипаркінсонічний препарат
Н. В. РУБАНОВСЬКА
Проведено дослідження насіннєвої продуктивності популяцій видів роду Allium L. (Allium obliquum L., A. strictum Schrad, A. ursinum L., A. flavescens Besser, A. senescens L. subsp. Montanum (Fr.) Holub, A. podolicum (Asch. & Graebn.) Blocki ex Racib. ~ A. paniculatum s.l., A. sphaerocephalon L., Allium obliquum L., A. strictum Schrad, A. ursinum L., A. flavescens Besser, A. senescens L. subsp. montanum (Fr.) Holub, A. podolicum (Asch. & Graebn.) Blocki ex Racib. ~ A. paniculatum s.l., A. sphaerocephalon L.,) в умовах Західного Поділля. Результати дослідження показали, що насінна продуктивність залежить від погодних умов, зокрема, від кількості опадів і температури. Середній показник коефіцієнта насінної продуктивності характерний для A. strictum,вищий середнього показник у A. podolicum та A. sphaerocephalon. Високий показних властивий A. ursinum, для якого умови Західного Поділля є найбільш сприятливі. Нижчий середнього показник у A. flavescens. Несприятливі умови, зокрема високі температури повітря і незначна кількість опадів у літній період (2015 р.) спричиняють всихання рослин, і, генеративних органів, зокрема. Як результат – відсутність плодів і насіння. Показовим є кореляція насінної продуктивності та погодних умов року у весняно-літній період для Allium obliquum та A. strictum.
Ключові слова: Allium obliquum L., A. strictum Schrad, A. ursinum L., A. flavescens Besser, A. Senescens L. subsp. Montanum (Fr.) Holub, A. Podolicum (Asch. & Graebn.) Blocki ex Racib., A. sphaerocephalon L., популяція, насінна продуктивність
О. В. КРАСНОШТАН
Досліджено структуру самосіву P. sуlvestris навколо 30-річних насаджень на одному із залізорудних відвалів Криворіжжя, а також на другому відвалі, де самосів утворюється внаслідок заносу насіння з прилеглого до цього соснового насадження. Встановлено, що відновлення P. sуlvestris з різною інтенсивністю відбувається практично щорічно вже більше 10 років. Найбільш поширеними серед самосіву на обох відвалах були 2-6-річні рослини, кількість яких в окремих оселищах становила 5-27 особин на 100 м2. Загалом площа самосіву у P. sуlvestris на схилах і бермах Петровського відвалу становила 2 га, а окремі дерева 15-20-річного віку досягали в висоту 12-15 м з діаметром до 25 см на рівні 130 см. У 12-15-річних дерев самосіву формується у середньому 16,4 шт. повноцінного насіння на одну шишку. Генетична структура самосіву, яку визначали за допомогою 18 алозимних локусів 8 ферментних систем, була близька до врівноваженої згідно закону Харді-Вайнберга. Алельне різноманіття самосіву було меншим, склавши у середньому 2,333 алелі на локус, порівняно з природними популяціями P. sуlvestris степової зони – 2,944 алелі. В той час наявна гетерозиготність самосіву і природних популяцій була близькою, відповідно 0,231 і 0,227. Відновлення Р. sуlvestris відбувається також за рахунок насіння самосіву, рослини якого формують шишки у віці 7-8 років. Тому колонізацію P. sуlvestris двох відвалів слід розглядати як процес формування локальних популяцій цього виду за межами природного ареалу на докорінно змінених техногенних територіях.
Ключові слова: Pinus silvestris L., самосів, вікова і генетична структура, залізорудні відвали, Криворіжжя
В. О. ВОЛОДИМИРЕЦЬ, С. В. ГУЦМАН, Л. В. ОЙЦЮСЬ
Наведена інформація про поширення, умови зростання та стан популяцій раритетних видів рослин у складі флори міст східної частини Волинського Полісся: Березне, Дубровиця, Костопіль, Вараш, Сарни. На території цих міст виявлено зростання 54 видів із 22 родин і 44 родів, серед яких 7 видів занесені до “Червоної книги України” (2009 р.) та 47 видів підлягають регіональній охороні у Рівненській області. Переважна більшість таких видів має тут обмежене поширення, здебільшого вони зустрічаються на околицях міст в місцезростаннях, які подібні природним. Найбільше раритетних видів збереглося у складі лучних і болотних угруповань.
Ключові слова: Волинське Полісся, міста, флора, раритетні види, стан популяцій, охорона
Т. Л. АНДРІЄНКО-МАЛЮК, Л. С. ЮГЛІЧЕК
Охарактеризовано рослинність національного природного парку «Мале Полісся», який знаходиться в східній частині Малого Полісся (Хмельниччина). Лісистість території становить 60 %. Описано лісову, лучну, болотну, водну та прибережно-водну рослинність парку. Складено карту рослинності. Визначено рідкісні рослинні угруповання.
Ключові слова: Мале Полісся, НПП «Мале Полісся», Хмельниччина, рослинність, флора, раритетні види та ценози