Повідомлення

О. Ю. МАРУЩАК, О. В. ВАСИЛЮК, О. С. ОСКИРКО

ННЦ «Інститут біології та медицини», КНУ імені Тараса Шевченка, Iнститут зоології імені І. І. Шмальгаузена НАН України, Ukrainian Nature Conservation Group

 

 

Опубліковано в 2017. - № 3 (70)

В. М. МАЛЯРЕНКО, Н. В. НУЖИНА

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ННЦ «Інститут біології та медицини»

Проведений порівняльний аналіз концентрації білка і оводненість між фасційованими і звичайними формами росту видів родини Cactacea. Встановлено, що за досліджуваними параметрами фасційовані форми не мають відмінностей у порівнянні зі звичайними формами видів рослин та виявлені міжродові відмінності.

Ключові слова: фасціація, Сereus, Chamaеcereus Mammillaria, Austrocylindropuntia, Winterocereus, загальний вміст білка

Опубліковано в 2017. - № 3 (70)

В. В. КРАСОВСЬКИЙ

Хорольський ботанічний сад

Наводиться ботанічний опис виду Ficus carica L. та його значення у плодівництві. У процесі інтродукції F. carica у Лісостеп України, за культивування у відкритому грунті, ведеться пошук оптимальних шляхів захисту рослин від вимерзання. Випробовується відомий спосіб захисту за якого стебла сформованих у вигляді куща рослин на зиму пригинають до поверхні грунту. Натомість запропоновано не прикопувати їх грунтом, а вкривати опалим листям дерев. На прикладі Хорольського ботанічного саду показана здатність виду формувати плоди у природно-кліматичних умовах лісостепової зони України. Частина утворених плодів набуває повної зрілості і має задовільні смакові якості. Одержані результати можуть бути використані для оцінки виду з огляду господарського використання як плодової культури у лісостеповій зоні України, принаймні на присадибних та дачних земельних ділянках, а також як невеликі експериментальні насадження у фермерських садах.

Ключові слова: Лісостеп України, інтродукція, Ficus carica L., кущ, захист, партенокарпічний сорт, плодоношення

Опубліковано в 2017. - № 3 (70)

В. І. БУНЯК, В. І. ГНЄЗДІЛОВА, О. С. НЕСПЛЯК, Л. Й. МАХОВСЬКА

ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника”

В статті подано результати десятирічного моніторингу флористично-функціональної структури сучасних боліт Прикарпаття. Авторами зроблено висновок, що негативні зміни пов’язані із впливом як зовнішніх кліматичних умов, так і внутрішніх фітоценотичних та антропогенних чинників.

Ключові слова: болотні угруповання, гігрофіти, лучні види, родина, вид

Опубліковано в 2017. - № 3 (70)

М. М. БАРНА, Л. С. БАРНА, Н. А. КАРПЛЮК

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Охарактеризовано закономірності морфогенезу генеративних органів ранньої (var. praecox Сzern.) і пізньої (var. tardiflora Сzern.) форм дуба звичайного (Quercus robur L.) в умовах Західного Поділля (Тернопільська область). Встановлено, що морфогенез генеративних органів у дуба звичайного, як це спостерігається і в інших деревних рослин, зумовлений діяльністю апікальних меристем і процесами їх сексуалізації [1-5, 8, 9, 27-30, 32, 35]. Різним аспектам цього процесу присвячено низку публікацій [6, 10-22, 36, 38]. У багатьох однодомних полікарпічних рослин (види родів Betula L., Juglans L., Alnus Mill., Corylus L., Quercus L., Acer L. та ін.) закладання жіночої генеративної сфери, порівняно з чоловічою, відбувається значно пізніше [8, 9, 24, 25]. Дуб звичайний (Quercus robur L.), який належить до родини Букові (Fagaceae Dumort), — однодомна рослина, для якої характерна наявність стабільно закріплених статевих ознак (Swanson, 1963, цит. за: [31]). Наші трирічні дослідження морфогенезу вегетативних і генеративних органів у дослідженого виду показали, що формування чоловічої генеративної сфери порівняно з жіночою відбувається значно раніше. Причому встановлено, що розвиток генеративних органів у дуба звичайного відбувається водночас із ростом однорічних пагонів і триває протягом декількох тижнів у весняно-літній вегетаційний період і завершується залежно від кліматичних умов наприкінці травня — на початку червня. Водночас нами встановлено, що морфогенез генеративних бруньок у ранньої (var. praecox Сzern.) і пізньої (var. tardiflora Сzern.) форм дуба звичайного (Quercus robur L.) в умовах Західного Поділля протікає не одночасно. Формування чоловічої і жіночої генеративних сфер у ранньої форми дуба звичайного протікає майже на два–три тижні (16—20) днів скоріше порівняно з такими ж процесами у пізньої форми. Тому, на наш погляд, доцільно зупинитися на характеристиці чоловічої і жіночої генеративних сфер у ранньої та пізньої форм дуба звичайного в умовах Західного Поділля.

Ключові слова: Західне Поділля, Quercus robur L., рання форма (var. praecox Сzern.), пізня форма (var. tardiflora Сzern.), морфогенез генеративних органів, чоловіча генеративна сфера, жіноча генеративна сфера, апікальна меристема

Опубліковано в 2017. - № 3 (70)

Г. А. ЧОРНА, Т. В. МАМЧУР, О. В. СВИСТУН, М. І. ПАРУБОК

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Уманський національний університет садівництва

У статті на основі вивчення гербарних фондів Наукового гербарію Уманського національного університету садівництва (UМ), архівних матеріалів і літератури охарактеризовано вклад уманського ботаніка В. А. Гаврилюка (1928-2005) Уманського сільськогосподарського інституту (УСГІ) (правонаступник Уманський національний університет садівництва (УНУС)) у вивченні флори Арктики (Берингове узбережжя Чукотки (1956-1958, 1962) і затока Корфа, Камчатка (1960)). Наведено біографічні дані вченого. Проведена у 2013-2016 рр. інвентаризація гербарних фондів гербарію УНУС, який було зареєстровано в 2016 р. у Index Herbariorum із акронімом UM, поклала початок подальшому опрацюванню колекцій наукового гербарію В.А. Гаврилюка, що входить до його складу. Його колекція віднесена до складової частини – наукова та оформлена як іменна і налічує близько 200 гербарних зразків (г.з.). Серед виявлених г.з. відмічено флору Арктики – Чукотка (31), Камчатка (14), які датовані 1956-1960 рр., а також флора Ленінградської області, Карпат, Криму, Умані, зокрема колекційного ботанічного розсадника УСГІ. Гербарні зразки несуть неабияку наукову цінність і доступні для студентів, аспірантів, викладачів та ін. наукових установ. Встановлено, що фонди Наукового гербарію УНУС (UM) зберігають невелику кількість арктичних зборів аспіранта лабораторії Крайньої Півночі Ботанічного інституту ім. В.Л. Комарова (БІН) В.А. Гаврилюка. Проведено дослідження, що під час навчання в аспірантурі, здійснюючи експедиції з співробітниками лабораторії його основні збори ввійшли до колекцій Чукотки (збори В.А. Гаврилюка та його наукового керівника професора Б.А. Тихомирова – 1956-1958 і 1962 рр. (3000 г.з.) і Камчатки (В.А. Гаврилюка і А.Є. Катеніна – 1960 р.) (1000 г.з.), що зберігаються у БІНІ (LE). Вони слугували основою для написання десятитомного видання «Арктической флоры СССР» (1960-1987) започаткованого російським науковцем О.І. Толмачовим. Уманський дослідник зайняв достойне місце серед 133 ботаніків БІН, життя яких, хоча і різною мірою, було пов’язане з Арктикою. Висвітлено Чукотські збори (1956 р.) та Камчатські збори (1960 р.), які представлені видами родин Magnoliópsida=Dicotylеdones: Apiacea, Betulaceae, Brassicaceae, Diapensiaceae, Droseraceae, Ericaceae, Lentibulariaceae, Menyanthaceae, Onagraceae, Portulacaceae, Ranunculaceae, Rosaceae, Salicaceae, Saxifragaceae, Scrophulariaceae. Liliopsida=Monocotyledones: Cyperaceae, Juncaceae, Juncaginaceae, Liliaceae, Poaceaе. Опрацьовано архівні матеріали музею історії університету (фотографії) та відмічено, що він приймав участь також в експедиції на Полярний Урал (1959 р.), однак у гербарному фонді г.з. даного регіону відсутні. Архів вченого налічує велику кількість фотографій і акварельних рисунків рослинності Чукотки, Камчатки та природних ландшафтів, а також польові щоденники, листи. Акварельні зображення арктичних рослин виконані молодим ботаніком під час експедиційних досліджень з натури. Вони є цінним надбанням і зберігаються у музейній кімнаті Наукової бібліотеки УНУС. Зібраний та оформлений великий матеріал було висвітлено у наукових працях та дисертаційній роботі В.А. Гаврилюка, яка була захищена в 1962 р. в Тартуському державному університеті (м. Тарту, Естонія). Представлено хронологічний покажчик наукових праць В.А. Гаврилюка. Обґрунтовано наукові інтереси В.А. Гаврилюка впродовж 1962-2000 рр., де він працював на кафедрі ботаніки УСГІ, а згодом на посаді завідувача (1979-1997 рр.). Впродовж життя культивував квітково-декоративні рослини, здійснював обмін насінням із ботанічними садами та іншими установами України й зарубіжжя. За його керівництва на ботанічному розсаднику кафедри ботаніки УСГІ була зібрана колекція цікавих рослин, яка стала підґрунтям для виконання науково-дослідної теми «Інтродукція нових декоративних багаторічників в умовах Умані». Науковцем було зібрано надзвичайно велику колекцію сукулентів, насамперед кактусів, а також рідкісних видів рослин. За архівними матеріалами встановлено листування В.А. Гаврилюка із вченими Скандинавії, Франції, США, Канади та квітникарями-аматорами України. Впродовж багатьох років Віктор Антонович був куратором історичного гербарію кафедри ботаніки, сприяв його поповненню та передав до його складу власні гербарні збори.

Ключові слова: флора Арктики, гербарій, історія науки, В. А. Гаврилюк

Опубліковано в 2017. - № 2 (69)

І. Л. СУХОДОЛЬСЬКА

Рівненський державний гуманітарний університет

Обговорюються можливості та ефективність вторинного використання азоту у гідроекосистемах. Зроблено висновок, що концентрування біологічно доступного азоту відбувається у придонних шарах води, біомасі водоростей, сапропелі, активному мулі, осадах стічних вод тощо. Розглянуто механізми азотфіксації у водоймах, шляхи трансформації та співвідношення сполук азоту і гідрохімічні та біотичні фактори його регуляції. Наведено приклади практичного використання екологічно доцільного способу зменшення шкідливих наслідків антропогенного навантаження на водні об’єкти шляхом внесення в ґрунт органічних добрив з високим вмістом азотовмісних сполук. Після застосування безпечної технології вилучення та використання азоту гідроекосистем для агроугідь зменшується сапробність водойм, що має позитивний реабілітаційний ефект на природні акваторії.

Ключові слова: азот, міграція, трансформація, джерела надходження,гідроекосистема, евтрофікація, водорості, сапропель, мул

Опубліковано в 2017. - № 2 (69)

В. В. ГРУБІНКО

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Обговорюється проблема еволюційного формування стратегій фізіолого-біохімічної адаптації водних організмів до іонів металів водного середовища. Встановлено, що біохімічний механізм стрес–реакції на токсичний вплив іонів металів полягає в індукції генералізованої коливальної динаміки фізіолого-біохімічних процесів як чинника термінової адаптації, і, як наслідок, генерації сталої адаптивної відповіді. внутрішньою реакцією системи за типом зворотного зв’язку. Критеріями адаптованості (формування адаптивних функцій системи) можуть бути тільки такі кількісні і якісні зміни, що надають біосистемі нових властивостей, сформованість яких є результатом еквіфінальності цієї ж системи.

Ключові слова: іони металів, адаптація, гідробіонти, водне середовище

Опубліковано в 2017. - № 2 (69)

С. С. ПОДОБІВСЬКИЙ, Л. Я. ФЕДОНЮК

ДВНЗ “Тернопільський медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України”

Іксодові кліщі є одними із найчисельніших ектопаразитів серед представників Типу членистоногі. У своєму життєвому розвитку вони проходять живлення на двох – трьох господарях. У личинковій стадії і у стані німфи вони нападають на дрібних гризунів і птахів, а у дорослому віці – на хижих звірів, копитних, великих гризунів і на людину. У статті розглядаються питання поширення іксодових кліщів у Євразії і в Україні. Приводяться прізвища вчених, які займалися вивченням цих питань. Важливий вклад у дослідженні кліщів в Україні зробив Є. М. Ємчук, який провів огляд усіх видів кліщів, поширених в Україні та встановив, що на її території зустрічається 26 видів іксодових кліщів. Це представники 6 родів: Ixodes L., Dermacentor Koch., Haemaphisalis Koch., Boophilus Cur., Rhipicephalus Koch., Hyalomma Koch. Серед близько 30 видів кліщів світової фауни (Колонін, 1984) в Західній і Східній Європі зустрічаються такі види кліщів роду Dermacentor: D. marginatus (син. Dermacentor reniculatus, Acarus marginana, Dermacentor niveus, Dermacentor silvarum тощо), Dermacentor reniculatus (син. Acarus reniculatus, Dermacentor marginatus, Dermacentorites marginatus та ін.). Ці види виявлено в багатьох країнах Європи, в тому числі в Чехії, Словаччині, Угорщині, Болгарії, Румунії, Польщі, що дозволяє робити припущення про можливість їх поширення в Закарпатській і Львівській областях. За результатами літературних джерел вказано найвідоміші види іксодових кліщів у різних географічних районах Західної України: Карпат, Прикарпаття, Полісся і Подільської височини. Встановлено, що на території Полісся найчисельнішими є види: Ixodes ricinus, Dermacentor pictus i D. marginatus. Значно рідше у лісовій зоні зустрічаються види: Ixodes trianguliceps, I. crenulatus I. vespertilionis. У гірських районах Карпат виявлено майже всі види, поширені на Поліссі, проте знайдено новий вид Ixodes pospelovae. У природних біотопах північної частини лісостепу зустрічаються такі види, як Ixodes ricinus, I. crenulatus, I. lividus, I. trianguliceps, Dermacentor marginatus. Значно рідше зустрічаються види: I. laguri laguri, Haemaphysalis punctata, H. sulcata, H. otophila, Rhipicephalus rossicus, Hyalomma scupense H. plumbeum plumbeum. Проаналізовано стан ураження населення кліщем у окремих областях України: Київській, Рівненській, Львівській, Тернопільській областях. Для порівняння взято дані з республіки Польща. Тенденція щодо ураження кліщами у досліджуваних регіонах дуже подібна. Повсюди спостерігається стале зростання кількості людей, на яких нападали кліщі. Так, наприклад лише у Тернополі у 2009 році до травмпункту звернулося 148 мешканців з проханням видалити з тіла кліща, у 2012 році таких мешканців уже було 439. Відповідно зросла і кількість хворих на Лайм-бореліоз. У період з 2005 по 2012 роки зареєстровано 78 випадків хвороби Лайма. Здійснено анкетування студентів 1 курсу ДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України”. Всього було опитано 775 студентів, з них уражених кліщем було 319 осіб, що становило 40,4 % від усіх опитаних осіб. У 29 осіб проявлялася еритема, а у 9 студентів проявлялися незвичні симптоми, проте діагноз бореліоз було поставлено лише 1 людині. У 18 чоловік були ускладнення у здоров’ї.

Ключові слова: іксодові кліщі, Ixodes, Dermacentor, Лайм-бореліоз, Західна Україна, Тернопільська область

Опубліковано в 2017. - № 2 (69)

Г. М. ГОЛІНЕЙ

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Досліджено породну приналежність медоносних бджіл окремих пасік регіону. Встановлено, що при визначенні породного складу, на досліджених пасіках не всі ознаки відповідають нормам стандарту. На основі проведеного дослідження виявлено, що місцеві породи є мітизованими, більш характерні ознаки карпатської і української степової порід виявлені за характеристикою морфологічних ознак і ненадійне збереження в генеалогічних групах ознак чистопородності бджіл в результаті чого медова продуктивність падає.

Ключові слова: медоносна бджола, породи, морфологічні показники, кубітальний індекс, дискоїдальне зміщення

Опубліковано в 2017. - № 2 (69)

Пошук

Найпопулярніші статті