Повідомлення

В. С. ПЕХЕНЬКО

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, кафедра загальної практики (сімейної медицини)

В роботі було вивчено вплив трьох різних методів лікування хворих з ревматоїдним артритом на показники метаболізму азоту. В дослідженні приймали участь 89 хворих (25 чол., 64 жін., у віці від 35 до 65 років) на ревматоїдний артрит. Пацієнти були розподілені на три ґрупи в залежності від виду лікування, та 20 здорових осіб. Під час дослідження у пацієнтів, що отримували терапію Ремікейдом (друга група) спостерігалось зниження оксиду азоту в системному кровотоці. На фоні фармакотерапії метатрексатом (третя група) досліджуваний показник підвищувався на протязі дослідження. Враховуючи, що рівень сумарних метаболітів оксиду азоту підвищувався пропорційно тяжкості патологічного процесу – цей показник може бути використаний в якості одного з маркерів активності процесу, тяжкості перебігу захворювання та моніторингу лікування.

Ключові слова: ревматоїдний артрит, артеріальна гіпертензія, оксид азоту

Опубліковано в 2016. - № 2 (66)

М. І. ХАРІВ, Б. В. ГУТИЙ, О. І. ВІЩУР, І. Є. СОЛОВОДЗІНСЬКА

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького, Інститут біології тварин НААН України, Львівський національний аграрний університет

Наведено результати досліджень впливу розробленого комплексного ліпосомального препарату на функціональний стан печінки, а саме: динаміку показників активності амінотрансфераз організму щурів, протеїнсинтезувальної функції печінки (рівня загального білку та його фракцій), білірубіну загального, сечовини та креатиніну за умов змодельованого оксидаційного стресу, викликаного застосуванням тетрахлорметану. Показано, що внутрішньом’язеве введення щурам дослідних груп 50% тетрахлоретану дозою 0,25 мл на 100 г маси тіла тварини, спричиняє напруження захисних систем організму і призводить до порушення функціонального стану печінки. Про це свідчить підвищення проникності клітинних оболонок гепатоцитів та мітохондріальних мембран, що спричиняє зростання активності амінотрансфераз у сироватці крові впродовж усього періоду досліджень. При цьому пригніченою залишалася протеїнсинтезувальна функція печінки. Зафіксовано зменшення вмісту загального білка, особливо, його фракції – альбумінів на 18 %. Водночас на високому рівні залишалися показники рівня креатиніну, сечовини та білірубіну загального. Для нормалізації функціонального стану печінки за оксидаційного стресу доцільно застосовувати ліпосомальний препарат, який у своєму складі містить бутафосфан, інтерферон, розторопшу плямисту та вітаміни. При застосуванні ліпосомального препарату щурам, за умов оксидаційного стресу, у крові нормалізується активність ензимів переамінування (АсАТ і АлАТ сироватки крові), білоксинтезувальна функція печінки, показників креатиніну сечовини та білірубіну загального. На 14-ту добу досліду показники, що характеризують функціональний стан печінки знаходилися у межах фізіологічних величин, що вказує на нормалізацію проникності клітинних оболонок гепатоцитів та мітохондріальних мембран, протеїнсинтезувальної функції печінки за умов оксидаційного стресу та за дії ліпосомального препарату.

Ключові слова: аспартат-амінотрансфераза; аланін-амінотрансфераза; протеїнсинтезувальна функція печінки; бутафосфан; інтерферон; розторопша плямиста; вітаміни

Опубліковано в 2016. - № 2 (66)

О. О. ПACІЧНА, Л. О. ГОРБАТЮК, М. О. ПЛАТОНОВ, О. О. ГОДЛЕВСЬКА

Інститут гідробіології НАН України

Встановлено закономірності окремої та сумісної дії йонів міді (ІІ) та мангану (ІІ) у концентраціях, що відповідають їх величинам у природних водах, на фотосинтез і дихання занурених макрофітів Najas guadalupensis (Spreng.) Magnus. Показано зменшення токсичної дії суміші йонів міді і мангану у концентрації 2–5 мкг/дм3 Cu2+ і 20–50 мкг/дм3 Mn2+ на газообмінні процеси Najas guadalupensis порівняно з впливом окремих йонів металів, що є наслідком їх антагонізму при акумуляції рослинами. За комбінованого впливу йонів міді і мангану у високих концентраціях (10–20 мкг/дм3 Cu2+ і 100–200 мкг/дм3 Mn2+) посилюється їх токсичність для фотосинтезу і дихання Najas guadalupensis, що пов’язано з накопиченням значної кількості металів у рослинах. Висока чутливість газообмінних процесів Najas guadalupensis до дії Cu2+ і Mn2+ дає можливість рекомендувати застосовування цього виду макрофітів як тест-об’єкту, а фотосинтез і дихання – як тест-функцій при біотестуванні вод, забруднених важкими металами.

Ключові слова: занурені макрофіти, водне середовище, мідь, манган, фотосинтез, дихання, акумуляція

Опубліковано в 2016. - № 2 (66)

Х. В. ЧЕРЧЕНКО

Міжвідомча лабораторія моніторингу екосистем Азовського басейну Інституту морської біології та Мелітопольського державного педагогічного університету імені Б. Хмельницького

Річкові екосистеми перебувають під постійним впливом як природних так і антропогенних перетворень. Серед чинників викликаних людською діяльністю слід виділити зарегулювання русла річки. В поєднанні з глобальними змінами клімату це призводять до незворотних процесів трансформації як гідрологічних характеристик так і біологічної складової річки.

Ключові слова: стік річок, зарегулювання русла, зміна клімату, іхтіофауна

Опубліковано в 2016. - № 2 (66)

С. М. РОМАНЧУК

Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України

Досліджено вплив рентгенівських променів в дозах 0.5, 1, 2, 4, 6, 8, 10 та 12 Гр на активність β-глюкозидази в проростках Arabidopsis thaliana. Показано, що рентгенівське випромінювання змінює активність β-глюкозидази. Виявлено розбіжності в показниках β-глюкозидазної активності при різних дозах рентгенівських променів. Розглянуто показники активності β-глюкозидази, як молекулярний маркер на дію іонізуючої радіації.

Ключові слова: рентгенівське опромінення, Arabidopsis thaliana, активність β-глюкозидази

Опубліковано в 2016. - № 2 (66)

О. В. ПЕТРЕНКО, В. В. АЛЕКСЕЄНКО

ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України»

Швидка етіологічна діагностика гострих кишкових інфекцій (ГКІ) залишається серйозною проблемою в системі охорони здоров’я. Для підвищення ефективності лабораторної діагностики вібріозів людини та визначення етіологічного агента проведені молекулярно-генетичні дослідження методом полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР). Використання видоспецифічних праймерів під гени холерних вібріонів, які розкривають їх патогенний потенціал та видову приналежність, дало можливість за короткий термін часу розшифрувати їх біологічні властивості. Порівняння генома штамів V. cholerae O1/nonО1 за основними генами патогенності показало їх спорідненість та визначило відмінність у видовій складовій вібріонів. Застосування ПЛР методу у лабораторній практиці забезпечує швидку та надійну ідентифікацію холерного вібріона і насамперед у визначенні його вірулентності.

Ключові слова: V. cholerae О1/nonО1, гени патогенності, вірулентність, ПЛР-діагностика

Опубліковано в 2016. - № 2 (66)

А. І. ГЕРЦ, Н. В. ГЕРЦ

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

В роботі описано методфото- та відеореєстрації відбиття світлового випромінювання поверхнею листка, який в комплексі з методом реєстраціїіндукції флуоресценції хлорофілу,може використовуватись для виявлення рослин, що перебувають в умовах стресу.

Ключові слова: вегетаційний індекс, NDVI, відбиття світла, спектри відбиття листків, флуоресценція хлорофілу, індукція флуоресценції хлорофілу

Опубліковано в 2016. - № 2 (66)

Л. М. БУЦЕНКО, Л. А. ПАСІЧНИК, В. П. ПАТИКА

Інститут мікробіології і вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України

Визначено активні продуценти тирозинази: P. agglomerans 9630а, Б80 і 7245. Встановлено, що всі штами P. agglomerans, які синтезують тирозиназу, є вірулентними. Авірулентні штами P. agglomerans тирозиназну активність не проявляють. Виявлено продуценти тирозинфенолліази (ТФЛ): Р. agglomerans 9630а, 7245, 123а, 9668. ТФЛ-активність проявляється лише при додаванні до поживного середовища вітаміну В6. Використання ТФЛ-активних штамів P. agglomerans 123а та 9668, що не мають тирозиназної активності, дозволяє вирішити питання усунення дифенольної активності і додавання стабілізуючих агентів до синтетичної реакційної суміші при отриманні L-Дофа.

Ключові слова: Pantoea agglomerans, тирозиназа, тирозинфенолліаза, L-Дофа, хвороба Паркінсона, протипаркінсонічний препарат

Опубліковано в 2016. - № 2 (66)

Н. В. РУБАНОВСЬКА

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Проведено дослідження насіннєвої продуктивності популяцій видів роду Allium L. (Allium obliquum L., A. strictum Schrad, A. ursinum L., A. flavescens Besser, A. senescens L. subsp. Montanum (Fr.) Holub, A. podolicum (Asch. & Graebn.) Blocki ex Racib. ~ A. paniculatum s.l., A. sphaerocephalon L., Allium obliquum L., A. strictum Schrad, A. ursinum L., A. flavescens Besser, A. senescens L. subsp. montanum (Fr.) Holub, A. podolicum (Asch. & Graebn.) Blocki ex Racib. ~ A. paniculatum s.l., A. sphaerocephalon L.,) в умовах Західного Поділля. Результати дослідження показали, що насінна продуктивність залежить від погодних умов, зокрема, від кількості опадів і температури. Середній показник коефіцієнта насінної продуктивності характерний для A. strictum,вищий середнього показник у A. podolicum та A. sphaerocephalon. Високий показних властивий A. ursinum, для якого умови Західного Поділля є найбільш сприятливі. Нижчий середнього показник у A. flavescens. Несприятливі умови, зокрема високі температури повітря і незначна кількість опадів у літній період (2015 р.) спричиняють всихання рослин, і, генеративних органів, зокрема. Як результат – відсутність плодів і насіння. Показовим є кореляція насінної продуктивності та погодних умов року у весняно-літній період для Allium obliquum та A. strictum.

Ключові слова: Allium obliquum L., A. strictum Schrad, A. ursinum L., A. flavescens Besser, A. Senescens L. subsp. Montanum (Fr.) Holub, A. Podolicum (Asch. & Graebn.) Blocki ex Racib., A. sphaerocephalon L., популяція, насінна продуктивність

Опубліковано в 2016. - № 2 (66)

О. В. КРАСНОШТАН

Криворізький ботанічний сад НАН України

Досліджено структуру самосіву P. sуlvestris навколо 30-річних насаджень на одному із залізорудних відвалів Криворіжжя, а також на другому відвалі, де самосів утворюється внаслідок заносу насіння з прилеглого до цього соснового насадження. Встановлено, що відновлення P. sуlvestris з різною інтенсивністю відбувається практично щорічно вже більше 10 років. Найбільш поширеними серед самосіву на обох відвалах були 2-6-річні рослини, кількість яких в окремих оселищах становила 5-27 особин на 100 м2. Загалом площа самосіву у P. sуlvestris на схилах і бермах Петровського відвалу становила 2 га, а окремі дерева 15-20-річного віку досягали в висоту 12-15 м з діаметром до 25 см на рівні 130 см. У 12-15-річних дерев самосіву формується у середньому 16,4 шт. повноцінного насіння на одну шишку. Генетична структура самосіву, яку визначали за допомогою 18 алозимних локусів 8 ферментних систем, була близька до врівноваженої згідно закону Харді-Вайнберга. Алельне різноманіття самосіву було меншим, склавши у середньому 2,333 алелі на локус, порівняно з природними популяціями P. sуlvestris степової зони – 2,944 алелі. В той час наявна гетерозиготність самосіву і природних популяцій була близькою, відповідно 0,231 і 0,227. Відновлення Р. sуlvestris відбувається також за рахунок насіння самосіву, рослини якого формують шишки у віці 7-8 років. Тому колонізацію P. sуlvestris двох відвалів слід розглядати як процес формування локальних популяцій цього виду за межами природного ареалу на докорінно змінених техногенних територіях.

Ключові слова: Pinus silvestris L., самосів, вікова і генетична структура, залізорудні відвали, Криворіжжя

Опубліковано в 2016. - № 2 (66)

Пошук

Із нового

Найпопулярніші статті