Повідомлення


М. М. БАРНА, Л. С. БАРНА, С. В. ПИДА, Н. М. ДРОБИК, В. З. КУРАНТ, В. В. ГРУБІНКО

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

У статті розкрито питання щодо створення, функціонування та перспектив діяльності Голицького біостаціонару Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Значна увага приділена значенню біостаціонару в навчанні та підго-товці бакалаврів, спеціалістів та магістрів, а також ролі біостаціонару у виконанні курсових, дипломних і магістерських робіт. Особлива увага акцентована на значенні біостаціонару в організації і проведенні науково-дослідної роботи студентів, магістрантів, аспірантів і професорсько-викладацького персоналу. Зазначається, що за 20-річний період функціонування біостаціонару на його базі виконано і успішно захищено одну кандидатську дисертацію: Лісовою Наталією Олегівною на тему: «“Екологічний стан та охорона рослиного покриву природно-заповідних територій (Опільсько-Кременецький округ)” (науковий керівник професор П. Д. Клоченко), підготовлено і опубліковано монографію: Голицький ботаніко–ентомологічний заказник загально-державного значення: монографія / [М. М. Барна, Л. П. Царик, С. В. Зелінка та ін.]. — Тернопіль: Лілея, 1997. — 164 с., виконано і захищено більше двадцяти дипломних і магістерських робіт. Упродовж 2015—2020 рр. на біостаціонарі зосереджена робота над виконанням викладачами кафедри ботаніки та зоології двох колективних тем: «Рослинні угруповання Західного Поділля: морфолого-систематичні, дендрологічні, цитоембріологічні, фізіолого-біохімічні, генетичні, фітопатологічні, екологічні та історичні аспекти», № державної реєстрації 0116U002131. Керівник теми — доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри ботаніки та зоології С. В. Пида, виконавці: доктор біологічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, професор кафедри М. М. Барна, кандидат біологічних наук, доцент кафедри О. Б. Конончук, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри М. А. Крижановська, кандидат біологічних наук, викладач кафедри Н. В. Герц, кандидат біологічних наук, асистент кафедри О. Б. Мацюк, старший лаборант кафедри М. Я. Кравець. Зоологи зосередили свою увагу над виконанням колективної теми «Дослідження фауни Західного Поділля: біологія, екологія, генетика, еволюція, охорона, освітні і методичні аспекти теорії і практики навчання зоології», № державної реєстрації 0116U002132. Керівник теми — кандидат біологічних наук, доцент кафедри Л. О. Шевчик виконавці: кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри М. А. Крижановська, кандидат сільськогосподарських наук, викладач кафедри Г. М. Голіней, викладач кафедри, старший лаборант кафедри М. Р. Чекан. Окрім того, за результатами дослідження флори і фауни Голицького державного заказника підготовлено і опубліковано понад 20 наукових статей у фаховому науковому виданні України «Наукові записки Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія» та матеріалів і тез доповідей на Всеукраїнських наукових конференціях з міжнародною участю, з’їздах наукових товариств України, регіональних наукових конференціях, нарадах, семінарах. Багато уваги приділяється використанню біостаціонару як науково-матеріальної бази для проведення різного рангу наукових конференцій, виховних заходів у процесі підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів, аспірантів, зокрема, проведенню дня посвяти першокурсників хіміко-біологічного факультету в студенти.

Ключові слова: біостаціонар університету, лабораторія біології та екології – біостаціонар, Голицький ботанічний заказник, флора, фауна, навчальна практика з ботаніки, навчальна практика з зоології

Опубліковано в 2018. - № 2 (73)

Р. Л. ЯВОРІВСЬКИЙ, Т. І. ЗГУРСЬКА, М. Т. ГРАТКОВСЬКА

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, ДПТНЗ «Яготинський центр професійно технічної освіти»

У статті наведені результати аналізу систематичної та еколого-ценотичної структур флори Голицького ботанічного заказника. Встановлено, що на його території зростають 337 видів вищих судинних рослин, котрі належать до 4 відділів, 5 класів, 68 родин та 233 родів, проаналізовано основні флористичні пропорції, провідні родини та роди. Виокремлено 8 флороценотипів та охарактеризовано ценоелементи, які виступають едифікаторами виділених типів рослинних угруповань. Коротко проаналізовано раритетну фракцію флори заказника та перспективи його подальшого розвитку.

Ключові слова: Голицький ботанічний заказник, провідні родини та роди, флороценотип, ценоелемент

Опубліковано в 2018. - № 2 (73)

В. О. СКАКУН

Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України

Установлено положення роду Buddleja L. в сучасних системах вищих рослин. З’ясовано правильність написання родової назви. Показано розподіл видів роду Buddleja L. на групи за континентами (Азійські, Африканські, види Нового Світу) та на секції і серії. Азійські види роду Buddleja L., входять до секцій Neemda поділяються на три серії: Alternifoliae, Curvifloae, Rectiflorae. Африканські види розподілені на 3 секції: Neemda, Nicodemia, Chilianthus. Види Південної та Північної Америки, розподілені на 2 секції: Neemda, Buddleja та на 12 серій: Thyrsoides, Oblongae, Stachoides, Globosae, Anchoenses, Glomeratae, Brachiatae, Lanatae, Scordiodes, Buddleja, Verticillatae, Cordatae. Вказані особливості філогенетичних зв`язків роду Buddleja L. в порядку Lamiales, якими займалися чимало вчених. Buddleja була названа Ліннеєм (Linnaeus, 1737) на честь преподобного містера Адама Буддле (Mr. Adam Buddle)(1660-1715), англійського ботаніка, вікарія Фармбріджа, графство Ессекс. Де Жюссьє (De Jussieu, 1789) був першим, хто помістив цей рід у Scrophulariaceae (як «Scrophulariae»). Бентама (Bentham,1835) зазвичай зазначають як автора триби Buddlejae Scrophulariaceae (як «Scrophulariae»), хоча Бартлінг (Bartling, 1830) уже опублікував Buddlejae як підгрупу непозначеного рангу в Scrophulariaceae (як «Scrophulariae»). До 1857 Бентам (Bentham) змінив думку і відніс членів триба Buddlejae до триби Euloganieae із Loganiaceae через загальну подібність Logania та Buddleja. Цю систематичну позицію пізніше розробляли Бентам та Хукер (Bentham & Hooker, 1876), додавши субтрибу Buddleieae до Loganiaceae. Золередер (Solereder, 1895) у Die Natürlichen Pflanzenfamilien, підняв субтрибу до статусу підсімейства у родині Loganiaceae. Вільгельм (Wilhelm, 1910) дав йому ранг сімейства поряд з Loganiaceae у Contortae. Ленхаутс (Leenhouts, 1963), а пізніше Леувенберг (Leeuwenberg, 1979) та Леувенберг і Ленхаутс (Leeuwenberg & Leenhouts, у другому виданні Die Natürlichen Pflanzenfamilien, 1980) розглядали Buddleja та інші види, що належать до цієї біологічної сім’ї як трибу Loganiaceae. Хатчінсон (Hutchinson, 1973) та Торн (Thorne, 1983) помістили Buddlejaceae ближче до Loganiaceae у Longaniales та Gentianales, відповідно. У цей час, Вагеніц (Wagenitz, 1959) запропонував, щоб група Buddleja була віднесена до Scrophulariaceae, що базувалося на анатомії, трихомах, ембріології, а також паразитах і шкідниках, яких вона приваблює. Мельхіор (Melchior, 1964) визнає сімейство Buddlejaceae, яке він розмістив у Tubiflorae поряд з Scrophulariaceae. Кронквіст (Cronquist, 1981), Тахтаджян (Takhtajan, 1980, 1986), Дальгрен (Dahlgren, 1983, 1989), а пізніше Торн (Thorne, 1992) зійшлись на думці щодо такого розміщення, хоча коли вони конкретизували компоненти сімейства, вони не мали абсолютної згоди. З 2006 року рід належить до родини Scrophulariaceae. Проте, за системою A.L. Takhtajan рід Buddleja L. належить до родини Buddlejaceae (Wilhelm, 1910).

Ключові слова: Buddleja L., систематичне положення, філогенетичні системи, Species Plantarum, флора

Опубліковано в 2018. - № 1 (72)

Е. Ю. БОНДАРЕНКО

Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова

Определен уровень антропогенного преобразования флоры низовий междуречья Днестр – Тилигул (Одесская область). Показатели большинства индексов для общей флоры междуречья – меньше, чем аналогичные показатели для общих флор долин лиманов и небольших рек, а также водораздела, за исключением индекса модернизации. Кроме того, показатели индекса антропофитизации, кенофитизации и модернизации для флоры водоразделов несколько выше, чем для флоры междуречья, что связано с большей трансформации этих участков.

Ключевые слова: низовья междуречья Днестр – Тилигул, флора, индексы антропогенной трансформации

Опубліковано в 2017. - № 3 (70)

Т. М. НАСТЕКА, О. Т. ЛАГУТЕНКО, М. В. МИХАЙЛЕНКО

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

Наведено результати 5-річних досліджень флори заплавних луків річки Сула в околицях міста Лубни Полтавської області. Виявлено зміни видового складу у результаті здійснення природоохоронних заходів. Проаналізовано динаміку зміни флори. Подані рекомендації щодо відновлення природної флори річкових заплав.

Ключові слова: флора, рясність видів, заплавні луки, екологічні групи, природоохоронні заходи, інвазійні види, редуральні види, лікарські рослини

Опубліковано в 2017. - № 3 (70)

М. М. БЕЛІНСЬКА, Б. Є. ЯКУБЕНКО

Національний природний парк «Мале Полісся», Національний університет біоресурсів і природокористування України

В статті констатовано факт створення національного природного парку «Мале Полісся» на півночі Хмельницької області із включенням до його складу гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Теребіжі», де зростає рідкісна рослина Червоної книги України осока богемська – Carex bohemica Schreb. Також наведена комплексна характеристика заказника, його раритетні та типові види флори, притаманна рослинність і подані геоботанічні описи постійних пробних площ, що закладені на природоохоронній території.

Ключові слова: національний природний парк, види рослин, флора, рослинність, раритетний вид

Опубліковано в 2017. - № 1 (68)

Т. Л. АНДРІЄНКО-МАЛЮК, Л. С. ЮГЛІЧЕК

Мезинський національний природний парк, Хмельницький національний університет

Охарактеризовано флористичні особливості території національного природного парку «Мале Полісся», що знаходиться в східній частині Малого Полісся (Хмельниччина). Описано раритетну компоненту флори. Наведено список із 17 рідкісних видів рослин парку, занесених до Червоної книги України та 40 видів регіонально рідкісних рослин, що підлягають охороні на Хмельниччині.

Ключові слова: Мале Полісся, НПП «Мале Полісся», Хмельниччина, флора, рідкісні види

Опубліковано в 2016. - № 3-4 (67)

В. О. ВОЛОДИМИРЕЦЬ, С. В. ГУЦМАН, Л. В. ОЙЦЮСЬ

Національний університет водного господарства та природокористування, Рівненський державний гуманітарний університет

Наведена інформація про поширення, умови зростання та стан популяцій раритетних видів рослин у складі флори міст східної частини Волинського Полісся: Березне, Дубровиця, Костопіль, Вараш, Сарни. На території цих міст виявлено зростання 54 видів із 22 родин і 44 родів, серед яких 7 видів занесені до “Червоної книги України” (2009 р.) та 47 видів підлягають регіональній охороні у Рівненській області. Переважна більшість таких видів має тут обмежене поширення, здебільшого вони зустрічаються на околицях міст в місцезростаннях, які подібні природним. Найбільше раритетних видів збереглося у складі лучних і болотних угруповань.

Ключові слова: Волинське Полісся, міста, флора, раритетні види, стан популяцій, охорона

Опубліковано в 2016. - № 2 (66)

Т. Л. АНДРІЄНКО-МАЛЮК, Л. С. ЮГЛІЧЕК

Мезинський національний природний парк, Хмельницький національний університет

Охарактеризовано рослинність національного природного парку «Мале Полісся», який знаходиться в східній частині Малого Полісся (Хмельниччина). Лісистість території становить 60 %. Описано лісову, лучну, болотну, водну та прибережно-водну рослинність парку. Складено карту рослинності. Визначено рідкісні рослинні угруповання.

Ключові слова: Мале Полісся, НПП «Мале Полісся», Хмельниччина, рослинність, флора, раритетні види та ценози

Опубліковано в 2016. - № 2 (66)

Л. П. ЛИСОГОР

Криворізький державний педагогічний університет

В статті представлені результати аналізу адвентивної фракції (встановлено первинний ареал, походження, час заносу, ступінь натуралізації) перелогів Правобережного степового Придніпров’я. Аналіз адвентивного елементу є обов’язковим компонентом дослідження як природних, так і трансформованих флор. Встановлено, що в спектрі провідних родин адвентивного елементу зростає роль видів родини Brassicaceae. За походженням у флорі перелогів переважають види, які своїми ареалами охоплюють помірні та субтропічні області Голарктичного царства у межах Євразії. Види, які ми відносимо до перехідного типу ареалу, представлені у дослідженій флорі перелогів виключно синантропами. Виявлені особливості структури адвентивного елементу: за часом занесення переважають археофіти, способом занесення аколютофіти, а способом занесення – агріоепекофіти. Адвентивна фракція флори перелогів Правобережного степового Придніпров’я формуються переважно за рахунок видів, первинними ареалами яких є Північна Америка.

Ключові слова: флора, географічна структура, адвентивні види, геоелемент, ареал, переліг, демутація

Опубліковано в 2016. - № 1 (65)
Сторінка 1 з 2

Із нового

Найпопулярніші статті